Форум міста Шпола Черкаської області

Напередодні Міжнародного дня людей похилого віку та Дня ветерана, що традиційно відзначається в нашій країні 1 жовтня, в читальному залі районної бібліотеки відбувся ве-чір-вшанування «Зустрічаймо пору золоту». До бібліотеки з'їхались люди поважного віку, ветерани праці з багатьох сіл району. За участю районних майстринь П.П.Дубини, Л.А. Задніпряної, О.Д.Запорожець, Г.М. Радченко та Л .Т. Рінкевич було організовано виставку вишивок.

Долі героїв вечора-вшанування багато в чому схожі. У всіх було коротке дитинство, перетолочене війною, багато хто залишився сиротою та пізнав з малолітства тяжку працю. Але якими чистими, окриленими залишилися ці люди. Про їхню працьовитість говорять нагороди.

Ольга Демидівна Запорожець із Васильковаї 5-річною дівчинкою пішла в Прудянський гранкар'єр вантажити вагони. А потім більше ЗО років працювала на молочнотоварній фермі. За старанність і добросовісне ставлення до роботи нагороджена орденом «Трудова доблесть».

Лідія Матвіївна Гадюченко з Лозо-ватки розпочала працювати після закінчення 5 класу і має 41 рік трудового стажу. За отримані високі надої нагороджена орденами «Знак Пошани» і «Дружби народів» та медаллю «Ветеран праці».

Понад невеличкою річкою Гнилий Ташлик розкинулась чарівна Серде-гівка. Село це гарне та ошатне, багате нивами, квітучими ланами, пахучими лугами та добрими, сердечними і працьовитими людьми.

Як в царській короні діаманти всі дорогі, яскраві; вишукані, так і люди в Сердегівці завзяті та веселі, а кожен окремо — особистість. Кожен житель села вкладає всі свої сили, тепло душі для того, щоб Сердегівка була окрасою нашого району. І в цьому чудовому селі живуть, як одна родина, три сусідки: Катерина Вікторівна Голобор, Валентина Іванівна Чорна та Лідія Гнатівна Хороша. Допомагають одна одній, вони разом і у життєвих негараздах. А раніше було ще краще. В кожної була сім'я, родина. Та збігали роки і розсипались як намисто. Добрі, чуйні чоловіки відійшли у вічність. Діти повиростали і, як птахи, «вилетіли» із села, побудували своє життя. Так вони приїжджають, допомагають, привозять онуків, правнуків. Але більше часу жінки проводять на самоті, тому й горнуться одна до одної. І ось про їхню міцну жіночу дружбу довідались і в районі.

Гарні слова звучали від ведучих на адресу Поліни Пилипівни Дубини з Ма-р'янівки та Любові Андріївни Задніпряної з Матусова.

Слава про талант сільської майстрині Г.М.Радченко з Іскреного гуляє по світу. Руки цієї жінки створили сотні костюмів для артистів художньої самодіяльності села, району, області, України, Росії, Осетії, театру імені Івана Франка та Київського цирку. її запросили викладати в Стецівській школі Звенигородського району предмет «Забуті ремесла». У Галини Михайлівни настільки це добре виходило, що на каналі «1+1» зробили декілька передач про методику її викладання. І це всупереч тому, що Галина Михайлівна не має педагогічної освіти.

Вийшовши на заслужений відпочинок, займає активну позицію: кохається в улюбленій справі, хоча й зір підводить, є учасницею художньої самодіяльності, жодні посиденьки місцевих рукодільниць при сільській бібліотеці не обходяться без участі Галини Михайлівни.

Шанують і поважають у Кримках Людмилу Тарасівну Рінкевич. Хоч народилась вона в Іскреному, але, проживши 47 років у Кримках, стала справжньою кримківчанкою.

Трудову діяльність Людмила Тарасівна розпочала в 1957 році піонерво-жатою в школі, а потім вчителем української мови та літератури. За багаторічну сумлінну працю нагороджена значком «Відмінник народної освіти» та численними грамотами обласної та районної адміністрацій, відділу освіти.

Працюючи з дітьми, в пам'яті часто спливало своє дитинство. У післявоєнні роки на городах духмяно пахли коноплі. Взимку з конопель робили полотно і на ньому розквітали квіти. Свій посильний вклад в цю красу на полотні вносила і маленька Людмила.

Вишивка настільки ввійшла вжиття Людмили Тарасівни, що здається, ніби народилась вона з полотном, голкою та нитками.

Майстриня залюбки вишиває, а ще більше полюбляє дарувати свої роботи рідним та друзям. Багато її серветок, рушників, ікон залишилось на пам'ять в нашої землячки, письменниці Катерини Мотрич. Багатьом школярикам, членам фольклорно-етнографічного гуртка «Струмочок» вишила сорочки. В 1995 році кожному випускнику подарувала по весільному рушнику, які вишивала 2 роки. Тепло рук Людмили Тарасівни, її позитивну енергетику випромінюють роботи, які прикрашають оселі в Австрії, США, Росії, Латвії та Україні.

Завітали на свято і три родинні пари: подружжя Ольги Никифорівни і Олександра Павловича Головків із Сигнаївки, сім'ї Марії Тимофіївни і Леоніда Михайловича Клочківта Катерини Петрівни і Василя Семеновича Пишних із Шполи.

Золоту сторінку в історію Сигнаївки вписав Олександр Павлович Головко. В 1961 році став чи не наймолодшим у Черкаській області директором Лозоватської середньої школи.

Та доля підготувала відомому на всю область шкільному директору сюрприз: громада села Сигнаївка обрала його своїм головою. Обрали і не помилилися. Сигнаївка увійшла до числа кращих сіл району — повністю газифікована, з упорядкованим центром, добрими дорогами. Відроджений храм, курган пам'яті односельців, стіна пам'яті жертв голодомору та репресованих, парк — у всьому цьому реалізовано ініціативи Олександра Павловича. 21 рік його перебування на чолі Сигнаївки відзначено званням почесного голови села.

У 2009 році Олександр Павлович видав публіцистичну книгу «Мить історії. Село у центрі України» про близьку серцю Сигнаївку.

Знаком визнання і шани стали для нього обрання депутатом районної ради і членом райвиконкому, запрошення до участі в розгляді проекту Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на засіданні Верховної Ради.

Другом і порадником є для Олександра Павловича його дружина Ольга Никифорівна, з якою прожили щасливе життя та виховали доньку й сина.

Зі словами вдячності виступив Олександр Павлович Головко.

Зі словами привітання звернулася до присутніх голова районної організації Товариства Червоного Хреста Тетяна Тимошенко.

Всі присутні були відзначені цінними подарунками, які вручили своїм вшанованим односельчанам голови сільських рад. Спілкування між людьми поважного, золотого віку відбувалось за солодким столом, який організувала районна організація Товариства Червоного Хреста. Музичні вітання дарували артисти районного будинку культури.

Валентина ІВАНКІНА, завідуюча відділом обслуговування читачів центральної районної бібліотеки.

Микола Сова Тема: Життя міста

ТАЛАНОВИТА ШПОЛЯНСЬКА ШКОЛЯРКА КАТЕРИНА ЛЕПЕНЕЦЬ ТРИЧІ ВІДЗНАЧЕНА НАГОРОДАМИ

Наприкінці минулого тижня в райдержадміністрації відбулася щорічна зустріч голови районної державної адміністрації з обдарованими дітьми району. На урочистості були запрошені призери обласних олімпіад з базових дисциплін та 11-го етапу Всеукраїнського кон-курсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України, талановиті музиканти, спортсмени, їх батьки, наставники, директори навчальних закладів.

Талановиту юнь району привітали голова райдержадміністрації Сергій Струк, голова районної ради Микола Тимошенко, начальник відділу освіти Юрій Дядченко та начальник відділу культури та туризму Дмитро Вовк.

Під час церемонії нагородження грамоти та грошові винагороди отримали: переможці обласних олімпіад Катерина Лепенець, Юлія Карандаш, Інна Остапенко, Максим Тішков, Владислава Медуха, Олена Високолян та ін.; призери та переможці обласного етапу кон-курсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН Владислав Тулуман, Сергій Коваленко, Вікторія Гегельська, Світлана Леляк, Ольга Новосьолова, Анастасія Головко, Марина Гри-цієнко та ін.

Серед нагороджених — дипломанти мистецьких конкурсів Олександр Скляр, Андрій Гераськін, Галина Мінаєва, Володимир Льо-вушкін, Владислав Козій, Дмитро Гарбуз та ансамбль народних інструментів «Соловейко» Шполянської школи мистецтв (керівник Сергій Мельник).

Заслужені нагороди отримали чемпіони та призери спортивних змагань, зокрема в секції дзюдо — вихованці тренера Матусівської ДЮСШ Михайла Оберемка Діна Рисак, Дар'я Несміян, Діана Горин, Олександр Плосконос, Владислав Терещенко, Владислава Боженко, Антон Гейко, Сергій, Дмитро та Вікторія Миша-лови, Олена Шкарбан, Ігор Прищепа, Владислав Мошенський та ін. Подяку райдержадміністрації отримав дідусь трьох онуків-пере-можців спортивних змагань в секції дзюдо Володимир Миколайович Мишалов за моральне та спортивне виховання онуків та вагомий внесок у пропаганду здорового життя.

У відділенні з легкої атлетики нагороди отримали вихованці заслуженого тренера України Василя Оберемка Владислав Гранюк, Артем Студенок, Жанна Коваленко та Світлана Гандзюк.

Кращими юними футболістами Шполянщини є вихованці Шполянської ДЮСШ та її відділень у трьох сільських загальноосвітніх школах — учасники команди «ЛНЗ-Лебедин» 1996—1997 років народження, яка в травні 2010 року виборола І місце в чемпіонаті Черкаської області з футболу серед юнацьких та дитячих команд, зайняла III місце у всеукраїнських змаганнях «Хто ти, майбутній олімпієць?», посіла І місце в обласних змаганнях з футболу серед юнаків 1997 року народження. Тренерами команди є Петро Сла-вінський та Сергій Табаченко.

Команду з волейболу серед юнаків 1994—1995 років народження у складі Максима Тішкова,Берези, Сергія Новосільського та Владислава Сташенка відзначено за зайняте II місце в чемпіонаті Черкащини.

Нагороди з рук очільників району отримала футбольна команда юнаків Шполянської ДЮСШ 1999—2000 років народження, які вдало виступають на обласних та всеукраїнських змаганнях. Вихованці Сергія Вербівсь-кого зайняли у нинішньому році І місце в чемпіонаті області з футболу.

Не поступається юнакам у здобутті наго-

Вод футбольна команда дівчат Шполянської ЮСШ, що виборола III місце в обласній спартакіаді школярів з футболу серед команд дівчат, яких успішно готує до змагань тренер Віталій Гончаренко.

'Необхідно допомагати талановитим дітям, аби вони змогли гідно реалізувати себе в подальшому житті. Влада району робитиме все, щоб стимулювати розвиток творчого потенціалу обдарованих дітей. Талановиті діти — це майбутня гордість Шполянщини і України', —зауважив голова райдержадміністрації Сергій Струк та побажав дітям подальших успіхів і перемог. Сергія Біленка, Ярослава Бурків-ського, Владислава Бабенка, Дмитра Ковпака, Владислава

Берези, Сергія Новосільського та Владислава Сташенка відзначено за зайняте II місце в чемпіонаті Черкащини.

Не поступається юнакам у здобутті наго-

Микола Сова Тема: Життя міста

ЗУСТРІЧ З ПРЕКРАСНИМ

НАШІ ТАЛАНОВИТІ ЗЕМЛЯКИ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ВЛАСНІ НАДБАННЯ

Всі присутні на презентації вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих членів літературної студії, яких вже немає з нами.

Минулої п'ятниці в читальному залі районної бібліотеки зібралося сузір'я творчих і талановитих людей району, читачі бібліотеки, старшокласники міських шкіл та поціновувачі прекрасного. Цього дня відбулося чудове свято — презентація двох видань наших талановитих земляків, які побачили світ у черкаській рекламно-інформаційній видавничій фірмі «Бізнес-стиль»: альбом репродукцій робіт самодіяльної художниці Таїси Галати «Союз Неба і Землі» та другий випуск альманаху районного літературного об'єднання імені Олекси Близька «Шполянщина поетична».

Ці видання сприяють популяризації творчості митців нашого краю і вже стали помітним явищем в культурному житті Шполянщини. Ці книги вийшли в світ за кошти, передбачені районною програмою із книговидавничої справи.

Голова обласної спілки письмен-ників'Ьалентина коваленко передала свої вітання шановному зібранню та висловила велику радість з приводу виходу в світ творів місцевих авторів. Зі словами привітання до присутніх звернулися голова райдержадмініст-рації Сергій Струк, начальник відділу культури та туризму райдержадмініст-рації Дмитро Вовк, активна учасниця літературної студії, яка внесла значний

вклад у видання альманаху, Галина Тро-фименко.

Районне літературне об'єднання імені Олекси Близька було започатковане у червні 1977 року при редакції газети «Шполянські вісті», а зараз працює при районній бібліотеці. Поетичні зерна, посіяні нашим земляком Олексою Влизь-ком, дають рясні сходи на літературному грунті Шполянщини.

Учасники літературного об'єднання різні за віком, освітою, фахом. А спільне у них одне — велика любов до художнього слова. Твори наших поетів і прозаїків охоче друкують районні, обласні та всеукраїнські газети; журнали «Дніпро», «Освіта», «Перець» і інші. Багато літстудійців мають власні збірки. Вірші наших поетів добре лягають на музику. Вони мелодійні, ліричні. І всі змогли в цьому переконатися.

Незмінним керівником районного літературного оо єднання імені илекси Близька є знана й шанована в районі людина Іван Заїка. На жаль, через хворобу, Іван Ілліч не зміг бути присутнім.

Тепло сприймалися гуморески у виконанні Ярослави Гриньків, ліричні вірші Валентини та Іллі Коливаїв, Любові Денисенко, Василя Марочка, Інни Кри-жанівської, Ірини Латишевої, Зої Ложкової полонили слухачів. Олександр Діхтяренко вписав золоту сторінку в поетичну скарбницю Шполянщини. Під дружний сміх присутніх залу звучала його поезія для школярів.

Творчість Іллі Івановича високо оцінили Катерина Мотрич, ректор Києво-Могилянської академії В'ячеслав Брю-ховецький, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Василь Захар-ченко, який відзначив: «Поезія Ваша незвична, інтелектуальна, сповнена філософських роздумів над життям людини, над покликанням її... А скільки душі, людської відради в таких речах, як «Вечірнє видиво на пасіці» (така легкість вірша і глибина слова):

Хтось по хмаринках крадучись,

Несе корону місяця,

В ставку все віддзеркалилось

Все мерехтить і світиться.

Безперечно, Павло Тичина Вам би позаздрив».

З піднесенням прозвучав вірш Ольги Темненко «Присвята таланту» Таїсії Галати.

Творчість художниці високо поціновують як любителі, так і маститі художники. Володимир Козар, голова міжнародної організації «Українське Реріхов-ське товариство», художник прикладного мистецтва, громадський діяч, відзначає «феномен української ідилії в творчості самобутньої художниці».

Випускник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Влад Задворський підкреслив, що у творчості Таїси Галати є те, чого не вистачає інколи професійним комерційним художникам. Це любов і щирість. Вони відчутні у кожній роботі: синє небо позитиву, квітучі композиції — ніби щось райське... Професійні аплікації з листя, відчутний смак колористичних відношень, передається настрій природи.

Споглядаючи роботи Таїси Григорівни, у людей ліричного складу душі народжуються поетичні рядки. Свої вірші художниці дарували Ілля та Валентина Коливаї, Ольга Темненко, Олександр Діхтяренко. Піднесена лірика Олександра Петровича не залишила байдужим жодного у залі: Цей світ не весь

ще витканий з любові, Та дух любові в небо вознесу! Цієї жінки пальці кольорові Народжують небачену красу. Нехай земля,

талантами багата, Дарує щастя кожному із нас. Таїсія Григорівна Галата Нас поєднає з Богом ще не раз. Музичні вітання дарували Дмитро Вовк,.вокальні жіночі ансамблі «Мальви» та «Гармонія», соліст гурту 'Срібні струни' Юрій Чорноус.

Районна бібліотека запрошує всіх бажаючих ознайомитись з новими виданнями наших земляків.

Валентина ІВАНКІНА, завідуюча відділом обслуговування читачів центральної районної

Микола Сова Тема: Життя міста

ЛАУРЕАТИ СВЯТА

З нагоди 417-ої річниці Дня міста нагороджені:

Микола НАРАДЬКО — начальник Шполянського виробничого управління житлово-комунального господарства;

Костянтин ЧЕПУР — робітник шляхово-експлуатаційної дільниці Шполянського виробничого управління житлово-комунального господарства;

Ігор БАЙБУЗ — директор комунального підприємства «Комунальник-сервіс»;

Іван ЖОРНОВИЙ — слюсар аварійно-віднов-лювальних робіт комунального підприємства «Комунальник-сервіс»;

Ігор ТАРАН — водій ВАТ «Шполянське АТП-17150»;

Микола ЖОЛОБІЦЬКИЙ — водій філії Черкаського облавтодору «Шполянський райавтодор»;

Олег ВАРЛАМОВ — начальник філії Черкаського облавтодору «Шполянський райавтодор»;

Лариса ТАРНАВСЬКА—лікар акушер-гінеколог Шполянської центральної районної лікарні імені братів Михайла і Олексія Коломійченків;

Петро КРАСІЛІЧ — озеленювач ДКП «Готель «Шпола-центр»;

Надія СТЕЦЕНКО — директор Матусівської дитячо-юнацької спортивної школи;

Дмитро ХОЛОДНИЙ — механізатор СПОП «Відродження»;

Юрій ЛЯШЕНКО — генеральний директор СПОП «Відродження»;

Микола МАСЛЯНИЙ — завідуючий складом ТОВ «Шполянська меблева фабрика»;

Ірина ХОМЕНКО — начальник чіпсового цеху ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»;

Анатолій ЗУБКО — слюсар VI розряду ТОВ «Шполянський завод запасних частин-Метровагон-маш»;

Феодосій КОСТЮКОВИЧ — директор Шполянської загальноосвітньої І—III ступенів школи №1;

Володимир СЛАБОШПИЦЬКИЙ — тракторист дільниці механізації і транспорту Шполянського району електромереж;

Анатолій БЕРЕСТЕЦЬКИЙ —директор Шполянського районного будинку культури;

Катерина ВАЛЬЧИКОВСЬКА — заступник редактора районної газети «Шполянські вісті»;

Лідія ЛЙТУС —друкарка редакції Шполянського районного телебачення і радіомовлення;

Василь ОБЕРЕМОК — заслужений тренер України;

Наталія ОНИЩУК—голова правління Шполянського районного споживчого товариства;

Ірина РИМЛЯНСЬКА — спеціаліст відділу земельних відносин Шполянської міської ради;

Петро КОМАР — депутат міської ради;

Наталія ПРЕСЛІЦЬКА — завідуюча дитячим дошкільним закладом №3 «Зірочка».

Конкурсна комісія Шполянської міської ради назвала лауреатів:

в номінації «Зразкове підприємство» визнано ТОВ «Шполянський завод запасних частин-Метровагонмаш» (генеральний директор Михайло Шандрук);

в номінації «Кращий роботодавець» переможцем визнано Шполянський район електричних мереж (директор Роман Пресліцький);

в номінації «Кращий голова вуличного комітету» переможцем визнано Миколу Короля — голову вуличного комітету вулиці Радянської;

в номінації «Кращий старший будинку» переможцем визнано Валентину Колісник, яка є старшим будинку по вул. Піонерській, 23-А;

в конкурсі «Двір зразкового порядку» перемогла Лідія Чепур, яка є власницею домоволодіння за адресою: м. Шпола, вул. Колгоспна, 35;

в конкурсі «Краща вулиця» переможцем визнано вул. Володарського (голова вуличного комітету Іван Кошовий);

в конкурсі «Краща прибудинкова територія багатоквартирного будинку» перемогли співвласники квартир будинку по вул. Леніна, 54-А;

в конкурсі «Кращий під'їзд» переміг під'їзд №3 по вул. Піонерській, 23-А;

в конкурсі за активну участь та дієвий вклад в охорону громадського порядку в місті переможцем визнано ТОВ 'Шполянський завод запасних частин-Метровагонмаш' (генеральний директор Михайло Шандрук);

в конкурсі за зразкове ведення городництва в місті переможцями визнано подружжя Ганну Йосипівну та Василя Єфремовича БЄЛІНСЬ-КИХ.

Микола Сова Тема: Життя міста

ШПОЛЯНСЬКІ ПОЖЕЖНИКИ

ВВІЙШЛИ ДО СІМКИ КРАЩИХ КОМАНД ОБЛАСТІ

З кожним роком все більше пожеж доводиться ліквідовувати з використанням газодимозахисної служби. Рятувальники працюють на пожежах у складних умовах: висока температура, полум'я, токсичні продукти горіння, густий їдкий дим, нестача кисню та ряд інших небезпечних факторів. Своєчасне та правильне використання газодимозахисної служби під час ліквідації різноманітних надзвичайних подій у зонах, непридатних для дихання, дає можливість значно скоротити час гасіння, зменшити збитки від пожеж, а головне — своєчасно надати необхідну допомогу людям.

Щорічно на тренувальній базі ЗДПО-1 по охороні ПАТ «Азот» збираються на змагання команди з усіх районних відділів області та команда Черкаської академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, щоб поборотися за звання «Краща ланка ГДЗС» та довести всім, хто є найкращим. З 2008 року змагання носять ім'я нашого земляка Ігоря Свідіна, який очолював загін ДПО з охорони ПАТ «Азот» та вніс значний вклад у розвитокта зміцнення пожежної охорони цього підприємства.

Змагання за звання «Краща ланка ГДЗС» з кожним роком стають все більш цікавими, адже запорукою цього є висока конкуренція між учасниками змагань.

На цьогорічних змаганнях, які відбулися на початку вересня, фортуна була на боці команди Державної пожежної частини №5 (ДПЧ-5) з охорони ПАТ «Азот», яка потужно показала себе на всіх етапах змагань і стала володарем перехідного кубка.

Успішно виступила на цих змаганнях команда СДПЧ-16 Шполянського районного відділу УМНС України, яка показала високий професіоналізм, дисциплінованість, спортивне завзяття і бажання перемоги, та за результатами змагань посіла 7-ме загальнокомандне місце із 27 команд-учасниць, пропустивши е --сузнди міста Черкаси. Шполянські івих третіх місця

«Проведення розвідки з пошуком потерпілого і подачею ствола РСК-50 до осередку умовної пожежі».

Хочу відзначити членів команди служби цивільного захисту району: капітана Олександра Тонкошкура, прапорщика Владислава Яценка, прапорщика Олександра Матіку, сержанта Олександра Волкова, сержанта Івана Чукіна, сержанта Володимира Слобо-дяниката тренера команди майора служби цивільного захисту Юрія Полякова, які довели, що індивідуальна майстерність кожного стала запорукою чіткихгзла-годжених дій всієї команди.

Віталій МІРОШНИК, начальник СДПЧ-16 Шполянського районного відділу управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Черкаській області.

Микола Сова Тема: Життя міста

НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ

ВОНИ ПРОСЛАВИЛИ НАШЕ МІСТО

Олексій БЕРЕЗЕНКО, заслужений журналіст України, працює на Всеукраїнському радіо. -

Микита БУБНОВСЬКИИ, Герой Соціалістичної Праці (1951 р.), державний Діяч.

Леонід БОНДАРЕНКО, нагороджений орденом Леніна, лауреат Державної премії СРСР (1975 р.).

Микола ВОЛИК, заслужений лікар УРСР.

Віталій ВОРОНЕВИЧ, заслужений працівник освіти УРСР (1991 р.).

Олександра ВУНТЕСМЕРІ, чемпіонка України, призерка чемпіонату СРСР з гандболу.

Дмитро ДІДЕНКО, заслужений лікар УРСР (1976 р.), нагороджений орденом Леніна (1986рД

Ганна ЗАЇКА, заслужений лікар УРСР

Аделія ЗАПОРОЖЕЦЬ, заслужений інженер сільського господарства УРСР.

Петро ЗАПОРОЖЕЦЬ, заслужений інженер сільського господарства УРСР.

Володимир ЗДАНЕВИЧ, заслужений будівельник України.

Володимир ІГОЛЬНИКОВ, лауреат Державної премії СРСР, нагороджений орденом Леніна.

Микола КАНІВЕЦЬ, чемпіон Європи з кікбоксингу.

Василь КИРИЛЕНКО, повний кава-
лер орденів Слави (1944, 1945,1946 рр.).
_________ ~у Л >

Анатолій КЛИМЕНКО, доктор медич-' них наук, академік.

Наталія КЛІШЕіЖб, нагороджена орденом Леніна (1954 р.), заслужений вчитель УРСР.

Олексій КОВАЛЕНКО, Герой Соціалістичної Праці (1950 р.).

Микола КОВАЛЬ, заслужений працівник культури України (2005 р.).

Марія КОВБАСЮк, заслужений зоотехнік УРСР. ,

Михайло КОЛОМІИЧЕНКО, заслужений діяч науки УРСР, професор, двічі нагороджений орденом Леніна.

Олексій КОЛОМІИЧЕНКО, заслужений діяч науки УРСР, професор, лауреат Ленінської премії, нагороджений орденом Леніна.

Микола КОЛЬВА, заслужений лікар України (1993 р.).

Іван КУЛИК, письменник, дипломат, громадський діяч.

Олександр КУНЕЦЬ, Герой Радянського Союзу (1945 р.)-

Іван КУРІННИЙ, Герой Соціалістичної Праці (1951 р.У

Дар'я ЛЕПЧА, заслужений лікар України.

Павло ЛИХОЛАИ, заслужений лікар УРСР.

Лариса ЛОБОДА, заслужений працівник харчової промисловості України, кавалер ордена Княгині Ольги' ПІ ступеня.

Володимир МИШАЛОВ, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор.

Олександр МЕРКОТАН, заслужений агроном УРСР.

Василь ОБЕРЕМОК, заслужений тренер України.

Ганна ОЧЕРЕТЯНА, заслужений працівник сільського господарства УРСР.

Лідія ПОНОМАРЕНКО, заслужений працівник охорони здоров'я УРСР.

Любов ПОПЕЛЮШКО, заслужений лікар України.

Лариса ПРЕСЛІЦЬКА. заслужений працівник промисловості України.

Борис СПІВАК, доктор історичних наук.

Віктор СУШКО, почесний транспортник України.

Мусій ТКАЧЕНКО, Герой Соціалістичної Праці (1951 р.).

Григорій ШЕВЧУК, заслужений вчитель України.

Борис ШЕМЕТ, двічі нагороджений орденом Леніна (1971 і 1976 рр.), заслужений працівник сільського господарства України.

Надія ШЕРШЕНЬ, лауреат Державної премії України.

Григорій ШЛЯМАР, заслужений працівник промисловості України.

Жанна ТУГАИ (САРАТОВА), народна артистка УРСР.

Микола Сова Тема: Життя міста

ВІДЗНАЧІТЬ НАГОРОДАМИ У ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ МІСТА

»> Нарадько МикаїкАвдрійович, начальник Шполянського виробничого управління житлово-комуїльного господарства

»> Чепур Костянт^ Васильович, робітник шляхово-експлуатаційної Дільниці Шполянського вР°бничого управління житлово-комунального господарства

»> Байбуз Ігор Мирлайович, директор комунального підприємства

«Комунальник-сервіс»

»> Жорновий Іван В^{сильович}> слюсар аварійно-відновлювальних робіт

комунального підприємств «Комунальник-сервіс»

»> Таран Ігор Борнео^, водій ВАТ «Шполянське АТП-17150» »> Жолобіцький Мик'ла Борисович, водій філії «Шполянський райавто-Дор»

>>> Варламов Олег Олексій^¹¹⁴» начальник філії' «Шполянський райавто-дор»

»> Тарнавська Ларис³ Олександрівна, лікар акушер-гінеколог Шпо-лянськоїцентральноїрайої™!'лікарні імені братів М.С. і О.С. Коломійченків »> Красіліч Петро ТриФ^онович> озеленювач ДКП готелю «Шпола-центр» >» Стеценко Надія В^асилі^вна» директор Матусівської дитячо-юнацької спортивної школи

»> Холодний Дмитро і[имофійович, механізатор СПОП «Відродження» »> Ляшенко Юрій Васіильов¹¹⁴» генеральний директор СПОП «Відродження»

меблева фабрика» »> Хоменко Ірина Ві

завод продтоварів» »> Зубко Анатолій М*

запасних частин - Метров

• ^^а5^аіянии Микола Семенович, завідуючий складомТОВ «Шполянська

•рівна, начальник чіпсового цеху ПрАТ «Шполянський

шлович, слюсар 6 розряду ТОВ «Шполянський завод них частин - Метоовя^онмаш»

Коспокович Феодоїсій Феодосійович, директор Шполянської загальноосвітньої школи І-Ш ступеї №1

»> Слабоппшцький В олодимир Григорович, тракторист дільниці меха-
нізації і транспорту Шполянського району електромереж _м______

»> БересгецькнйЛшЙ^олій Дмитрович, директор Шполянського районного

будинку культури ттт™

»> Вальчиковська Ка терина Юріївна, заступник редактора газети «Шпо-

лянські вісті» «1 ,

»> Литус Лідія Федорівна, друкарка редакції Шполянського телебачення і

радіомовлення _н_ „

»> Оберемок Василь ^Михайлович, заслужений тренер України
»>Онищук Наталія^' Василівна, голова правління Шполянського район-
ного споживчого товарисі ^ва . •

»> Римлянська Ірина Г~Костянтинівна, спеціаліст відділу земельних відносин

Шполянської міської ради І

Микола Сова Тема: Життя міста

СТАТИСТИКА СВЯТА

ХТО ОТРИМАВ ВІДЗНАКИ З НАГОДИ 20-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Цінний подарунок (годинник):

Тетяна ДІДЕНКО, сільський голова села Веселий

Кут;

Антоніна ХОВРЯК, головний слеціаліст-юрискон-сульт управління Пенсійного фонду України в Шпо-лянському районі;

Юрій ДЯДЧЕНКО, начальник відділу освіти Шпо-лянської райдержадміністрації; •

Анатолій ШПАРА, лікар-патологоанатом Шполян-ської центральної районної лікарні імені братів М.С. і О.С.Коломійченків;

Інна ВОВК, методист з фольклору Шполянського районного будинку культури;

Юрій КОЗОРІЗ, директор Шполянського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

Ярослава АГАФОНОВА, доярка СТОВ «Іскрене» (с. Іскрене);

Світлана ПЛАХОТНЮК, директор ПП «Юпітер» (м. Шпола);

Микола КОЛЮЧИЙ, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років;

Валентина ЗАДОРОЖНЯ, учасниця бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років;

Олексій РУДАС, сільський голова с. Лебедин.

Грамоту районної державної адміністрації:

колектив Шполянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня І—III ступенів школа №2-ліцей» (директор Іван Каракаш);

колектив поліклінічного відділення Шполянсь-кої центральної районної лікарні імені братів М.С. і О.С.Коломійченків (завідувач Надія Гогота);

колектив ТОВ «Сільгосптехніка» (директор Володимир Колотило);

колектив Водянського сільського будинку культури (директор Оксана Загородня);

колектив ПрАТ 'Шполянський завод продтоварів' (директор Олег Кошовий);

колектив Ярославківської сільської ради (сільський голова Любов Еленгаупт);

колектив Скотарівської сільської ради (сільський голова Галина Пономаренко);

Тамара КРАВЧЕНКО, вчителька французької мови Д1лолянськога.няичяг[що-виховного комплексу «За-гальноос'вітня І—III ступенів школа №3-пмназія»;

Людмила КУРІННА, головний спеціаліст сектору
землеустрою, моніторингу охорони та ринку земель І
відділу Держкомзему у Шполянському районі; і

Олександр ЛЕТЯГА, провідний спеціаліст сектору
землеустрою, моніторингу охорони та ринку земель І
відділу Держкомзему у Шполянському районі; |

Дмитро БЕРЕЗА, спеціаліст І категорії сектору і державного земельного кадастру відділу Держком- І

------------ Ювілейну медаль-------------------------

«20 років незалежності України»:

Лариса БОЇН, заступник директора з навчально-методичної роботи, вчитель історії і правознавства Шполянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня І—III ступенів школа №2-ліцей»;

Анатолій МІЦКЕВИЧ, художній керівник Шполянського районного будинку культури;

Павло ТУРЧАК, тракторист фермерського господарства «Ольвія» (с. Матусів);

Наталія РИМСЬКА, заступник начальника управ-ління-начальник відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі;

Надія ПІРОГОВА, лікар загальної практики-сі-мейний лікар Шполянської центральної районної лікарні імені братів М.С. і О.С.Коломійченків;

Володимир КРАВЕЦЬ, завідувач районним методичним кабінетом відділу освіти Шполянської ра-йояної державної адміністрації;

Ольга ШПИЦЯ, начальник відділу організаційно-кадрової роботи апарату Шполянської районної державної адміністрації;

Оксана ГУКАЛО, головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю та у справах преси апарату Шполянської районної державної адміністрації;

Олена МАР'ЯШ, начальник відділу молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації;

Дмитро ВОВК, начальник відділу культури і туризму Шполянської районної державної адміністрації;

Едуард ПРЕСЛІЦЬКИИ, керівник народного аматорського ансамблю танцю «Гренада» Шполянського районного будинку культури;

Володимир СІВАК, директор Матусівського сільського будинку культури;

Валерій БІЛЕЦЬКИИ, сільський голова с. Терешки;

Варвара ЛОБАЧОВА, секретар Васильківської сільської ради; „

Ілля КОЛИВАЙ, ветеран праці, поет (с. Лебедин);

Андрій ПОЛТАВЕЦЬ, президент футбольного клубу «Шпола-ЛНЗ-Лебедин».зему у Шполянському районі.

Микола Сова Тема: Життя міста

ШПОЛЯНСЬКІ «СОЛОВЕЙКИ»24 серпня дитячий ансамбль народних інструментів «Соловейко» з міського будинку культури (керівник Сергій Мельник) побував в Черкасах та взяв участь в концерті півфіналістів телевізійного проекту 'Рось' шукає таланти', присвяченого Дню незалежності України. Концерт проходив на великій сцені в мальовничому куточку Черкас 'Долині троянд'. За участь в концерті колектив нагороджений пам'ятним сувеніром. Виступ шполян транслювався минулої суботи на телеканалі 'Рось'. Потрапити на цей концерт юні артисти змогли, пройшовши попередній відбір, що відбувся 1 серпня в обласній філармонії. Поїздка відбулася завдяки спонсорській допомозі приватних підприємців С.М.Плахотнюкта Н.В.Запісецької, за що керівник та учасники ансамблю їм щиро вдячні.

Микола Сова Тема: Життя міста

ДЕПУТАТСЬКА ТРИБУНА

ВІД НАС
ЗАЛЕЖИТЬ.
.Україна, наша з вами рідна домівка, — дуже молода держава, багатомільйонна, багатонаціональна, з різ-носторонніми історичними, ментальними та природними умовами розвитку. І все ж у нашій країні варто всім зосередитися на тому головному стержні, який має остаточно сформувати загальну модель її функціонування. Це — етнічно-національна традиція, що веде свій початок ще з далеких дохристиянських часів різних цивілізацій, які існували на цій самій землі. Якось так повелося у нас в останні десятиліття вважати себе, тобто українське суспільство, хворим чи що, нездатним власними силами розбудувати і облаштувати по праву своє історичне обійстя. А колись досвід наших пращурів переймав весь світ. Сьогодні з сумом порівнюємо себе з країнами Європейського Союзу, Росією, Сполученими Штатами Америки — скрізь діє набагато _дрс-коналіша система, існує справедливість, високий рівень захисту прав людини. А ми, українці, маючи в руках унікальні природні ресурси, чомусь відстаємо в соціально-економічному розвитку від наших сусідів на багато десятиліть. Невже без варягів і «дружніх» союзів українській історії не вдасться обійтися і в третьому тисячолітті?

Що не кажіть, а за ці 20 років ми змінилися. Стали таки іншими. Краще загалом жити не стали, але живемо кардинально по-іншому. Ми продовжуємо трудитися, вчитися, сповідувати моральні і духовні цінності, боротися з негативними проявами поміж нас і сердитися на тих, хто повинен, а нічого не робить, щоб підняти нас з колін. Самі встати не наважуємося —довго били по ногах, знаємо, які наслідки можуть нас чекати. Натомість— сперечаємося, доводимо різні бачення, обурюємося, плюємося, розводимо руками від безвиході і замкненого кола корупційних схем на вищих владних щаблях. Але далі кухні ці дебати не виходять. Немає відповідних дій і реакції. Багаті багатішають, бідні ще більше убожіють. Маємо чіткий розподіл по 'демаркаційній лінії' — одним дістаються всі блага рогу достатку, іншим — муки, поневіряння, приниження, закритий шлях до законного права на гідне життя на своїй рідній землі. Хто вміє — той виживає, хто ледачий, але хитрий — теж не пропадає, кому пощастило — ні на що не скаржиться, а кому не дано ні до якої справи таланту чи занадто совісний — животіє... У кожного своє життя на відповідному соціальному рівні. Об'єднавчий національно-етнічний стержень поміж нас є, але ніяк не запускається в дію. Ми різні, але ми всі — одна нація, одна родина, одна держава. Не можна ігнорувати дійсність. Кожен в серці має плекати щиру любов до України, а це почуття, якщо воно справжнє, здатне поєднати серця, незважаючи на різні соціальні прошарки.

Напередодні визначної дати — 20-ої річниці Незалежності України — серед нас особливого піднесення не відзначається. Мало хто вважає цей день масштабним святом. То коли ж цей гнітючий настрій так надійно оселився у наших душах? Невже в 1991 році, коли ми майже всі (99%) проголосували за підтвердження акту незалежності України — СВОЄЇ держави, де збиралися стати повноправними завзятими господарями, а насправді розгубилися, стали просто чекати чогось невідомо від кого? А пригадаймо, до цього хіба такі райські умови тут панували? Оце були таким ідеальним суспільством, культурним і заможним, а тут враз забули і про культуру, і про виховання, і людський потенціал кудись подівся. Як подуріли — зруйнували все, що будували з останніх сил цілими поколіннями, за трудодні, у дранті і напівголодні, роз-стріляні і заморені голодом, заслані до гулапвських таборів і депортовані за національною ознакою, замордовані в енкаведистських катівнях за безглузді доноси негідників, яким більшовицька влада доручила реалізовувати звірські вироки. Йшли десятиліттями через вир лихоліть, вчинених сталінською та гітлерівською чумою. Те, що пережили наші попередники, ? інакше як пеклом назвати не можна. Але вони були щасливими, ними рухав об'єднавчий стержень, який більшовицько-радянська влада вміло направила в потрібне їй русло. Свята віра у світле майбутнє комунізму засліплювала простий український народ, перевтомлений на тяжких роботах в колгоспах, на заводах і фабриках. Вони вже нічого для себе не воліли — прагнули дітям і правнукам забезпечити омріяний комуністичний рай, де всі житимуть довго і щасливо. Та не зогледілись, як зайшли в глухий кут, не помітили, де саме схибили зі шляху. Діти виросли, народилися внуки. Та чомусь поміж них загубився той дух романтики і суспільної єдності навколо високих ідей. Вони стали більш прагматичними, дещо меркантильними, стали вимагати більше свободи. Комуністи в кожному десятилітті відрізнялися. Вони перестріляли не лише більшу частину українського та інших народів колишнього Радянського Союзу. Вони перестріляли і один одного. Вони переглядали свою політику, змінювали курс, розвінчували культ особистості, засуджували один одного, та суть їхня лишалася сатанинською. Прощати їм скалічені українські душі, переведені на яничарство, нищення української культури, інтелігенції, цвіту нації не можна було настільки, щоб знову прагматичне і цинічне покоління комуно-комсомольців ставити до керма нової держави і з ними вирушати в путь, не освяченими, не сповіданими і не отримавши у Господа благословення.

Не дивно, що, не давши змоги у 1991-му прийти до влади в Українській державі націонал-патріотам, ми нічого доброго, окрім кравчучок, кучмовозів, прихвати-зації, руйнації, бандитів-рекетирів, інфляції та іншої паразитології, не діждалися. На самому початку вчорашні комуністи, вони ж новоявлені псевдодемократи, принизили і обезславили наш український об'єднавчий дух, і знову ми висміювали самі себе і кидали камінь в обличчя тих, хто безкорисливо життя присвячував втіленню в життя української національної'ідеї. Немов за паличкою диригентів-пройдисвітів, вголос звинувачуємо незалежність, яка'буцімто принесла нам біди і поневіряння. Нас знову надурили, знову знекровлюють щойно пробуджену, налиту силою українську спільноту. Так важко встати з колін. 'Диригенти' перевтілились вже в іншу іпостась, що найкраще приживається в сучасних реаліях. Та керують нами, виховують нас, ігнорують нас. Якщо колись нас жорстоко нищили фізично, то тепер нас напівзнищили юридично, бо з наших паспортах не зазначається національність. Це слово тепер не можна часто повторювати, бо ще чого доброго накличеш на себе біду. Живи собі нишком без якоїсь там іще самоідентифікації. Але ж Всевишній створив людей різних національностей і мовних особливостей, дарував кожному народу свій кут і звичаї, щоб берегли їх, як святиню, поважали інші нації, не зазіхали на їх право на існування. Це — шлях до вічного життя.

Ці думки заполонили мою збуджену душу, коли я йшов додому після останнього засідання сесії міської ради. Запрошений депутатами бути присутнім на розгляді питання демонтажу пам'ятника Леніну в районі цукрозаводу, я сподівався, що мені в моєму поважному віці, не буде чого додати до аргументів молодих депутатів, які у незалежній державі, у час буремного розвитку інформаційного простору мають вільний доступ до будь-яких джерел, які висвітлюють українську історію. Сьогодні вони мають знати всю історичну правду про український національно-визвольний рух, яка довгий час приховувалася від нас та цинічно перекручувалася. В особі нинішньої влади, яку представляє молоде покоління, відсутній запал. Вони, у переважній більшості, не хочуть прибрати це сміття з дороги, яке так заважає нашому єднанню. Нехай собі стоїть це скульптурно-монументальне одоробло, бо це ж наша історія. І стоятиме — і в районі цукрозаводу, і на центральній площі, щоб не ображати тих, хто так свято вірив у світле майбутнє і лишився сам на сам зі своїми сподіваннями. Нехай стоїть, бо тим, хто має великі статки, — однаково. Нехай велично насміхається над мріями невиправних романтиків про міцну заможну державу Україну.

Зустрінемо річницю, святкуватимемо, лунатимуть фейєрверки, майорітимуть державні прапори. Розміняємо третій десяток, розпочнемо мову про те, як нам жити далі, яку країну будувати, кого вшановувати і наслідувати. Це буде день завтрашній, зрілішйй вік, і, дуже сподіваюсь, відбудеться переоцінка цінностей, така потрібна для якісного результату.

В'ячеслав КИШІНЬКО, депутат міської ради від ВО 'Свобода'.

Закрити